Головна » Методична мозаїка » Психологічна служба

Психологічна служба

image3

Навіщо в закладі освіти психолог?

  Основні напрямки в роботі психологічної служби:

·      Психодіагностична робота з дітьми та педагогами.

·      Консультаційна робота групова та індивідуальна з педагогами та батьками.

·      Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота з дітьми.

·      Психологічна просвіта всіх учасників освітньо – виховного процесу

·      Навчальна діяльність психолога.


  Основні завдання психологічної служби в закладі освіти:

Метою роботи психологічної служби є формування психічно здорової особистості.

Пріоритетним завданням практичного психолога в закладі є допомога у спрямуванні діяльності педагогічного колективу для створення умов, які сприятимуть охороні фізичного і психічного здоров’ я дітей та співробітників забезпеченню їхнього емоційного благополуччя та ефективному розвитку здібностей кожної особистості.

Враховуючи основні річні завдання навчального закладу на навчальний рік, завдання психологічної служби постають такі:

·      проведення адаптації дошкільника в дошкільному навчальному закладі;

·      вивчення індивідуальних особливостей дітей, доведення одержаної інформації до відома педагогів та батьків;

·      розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей, активізація творчої уяви та зв’язного мовлення;

·      надання психологічної допомоги дітям з проблемами в емоційному розвитку та в розвитку пізнавальних процесів;

·      психолого-педагогічна робота щодо розвитку творчості дітей;

·      проведення психолого –педагогічної роботи з дітьми пільгового контингенту;

·      проведення психолого –педагогічної роботи з дітьми обдарованими;

·      дослідження тривожності серед дітей старшого дошкільного віку;

·      співробітництво з батьками, педагогами, розширювання психолого-педагогічних знань батьків;

·      дослідження сфери сімейних стосунків, міжособистісних стосунків;

·      визначення мікроклімату в дитячому закладі, відношення педагогів до дітей та взаємовідносини в колективі;

·      вивчення та впровадження Базового компоненту дошкільної освіти;

  визначення психологічної готовності до шкільного навчання дітей старших групп (мотиваційна, розумова, емоційно-вольова та соціальна готовність).

Основні цілі психологічної служби в  закладі   освіти:

·      Робота зі створення умов з розвитку та оптимізації емоційного світу дітей та виховання гуманних та естетичних почуттів, моральних якостей засобами художніх творів, театралізацій казок, сюжетно-рольової гри;

·      поглиблення роботи з розвитку адекватної та підвищеної самооцінки дитини;

·      сприяння вільному розкриттю здібностей кожної дитини;

·      націлювання батьків і дітей на здоровий спосіб життя;

·      здійснювати якісний підхід до виховання у дошкільників працьовитості, позитивного ставлення до праці як необхідної умови становлення громадянської позиції особистості;

формування психологічної готовності дітей до навчання в школі.

Які бувають найпоширеніші помилки

при зверненні до психолога?

 Психолог в освітній установі в першу чергу займається проблемами, пов'язаними з навчанням: мислення, пам'яттю, увагою. Дослідження особистості, характеру проводиться тільки у світі впливу даних особливостей дитини на процес навчання і спілкування з однолітками і педагогами. Батьки часто не можуть чітко сформувати проблему. Психолог - не подружка, з якою можна довго розмовляти про своїх справжніх і недовірливих побоюваннях. До лікаря ми звертаємося з цілком конкретною проблемою: болить горло, висока температура. І психолог чекає чіткого формулювання: не може вивчити вірш, неуважна, лінується, плаксій. Дуже важко буває працювати з батьками, які занадто багато чого хочуть від дитини. Тут варто пояснити батькам, що дитина не завжди може повторить їх шлях, їх здібності, що ніяких психічних відхилень у дитини немає, просто він - інший! Батьки, діти яких проходять психологічне тестування, часто хвилюються, що результати стануть відомі іншим батькам. Одна з етичних професійних норм психологів, одна з їх заповідей - це конфіденційність. Ніяких імен. Вся інформація за результатами психологічного тестування дитини передається батькам в усній  формі при індивідуальній бесіді.

Гіперактивна дитина: причини і симптоми гіперактивності, поради батькам

                                                                                                                     Поняття гіперактивності

Ще в шістдесятих роках минулого століття лікарі визначали надмірну рухову активність як патологічний стан, викликаний мінімальними розладами функцій головного мозку.  У вісімдесятих роках гіперактивність почали відносити до розряду самостійних захворювань.

На даний момент поняття гіперактивність трактується як стан, в якому збудливість і активність людини значно перевищують норму. Якщо ж подібна поведінка стає проблемою для оточуючих, надмірну активність відносять до розряду психічних розладів.

У випадку, якщо явище супроводжується порушенням уваги, захворювання називають СДУГ – «синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю».

Хто схильний до прояву гіперактивності?

Найчастіше цей стан спостерігається у дітей або підлітків, оскільки воно викликано емоціями. При цьому хлопчики страждають гіперактивністю у 4-5 разів частіше, ніж дівчатка. Це пояснюється тим, що хлопці з'являються на світ більш великими і у них дозріває пізніше головний мозок, що створює передумови для отримання родових або внутрішньоутробних травм.

Симптоми, як правило, починають виявлятися у віці двох-трьох років. Однак середній вік дитини, коли батьки приймають рішення звернутися до лікаря, становить 8-10 років. Причина цього криється в тому, що якщо на перших роках життя від дитини не вимагають відповідальності та гіперактивність легко сплутати з дитячої 

активністю і неуважністю, то в віці десяти років робота по дому і навчання вже вимагають від дитини зосередженості і самостійності.

Активність і гіперактивність дитини – в чому різниця?

Надто слухняні і спокійні малюки лякають – відразу з'являються думки на кшталт «Здається, щось з ним не так». Однак і надмірна активність, коли дитина стрибає двадцять чотири години на добу, не є нормальною. То де межа між нормою і відвертим «перебором»?

Тест на гіперактивність – щось на зразок гри «Знайди п'ять відмінностей». Наприклад, активний дитина більшу частину дня не сидить на місці, а воліє активні заняття пасивним, однак при необхідності може почитати з мамою книгу або приділити годину-півтора складання пазлів. Гіперактивний дитина на таке не здатний – він знаходиться в постійному русі, навіть якщо втомився від цього, а остаточно вибившись із сил, починає істереть і плакати.

Активний малюк задає безліч питань з допитливості, а гіперактивний – просто тому, що не може по-іншому, він багато говорить і запитує, не вислуховуючи при цьому відповідей. Активіст спокійно ставиться до заборон і не проявляє агресії, а гіперактивний дитина сприймає все «в багнети».

Причини прояву дитячої гіперактивності

На даний момент існує безліч теорій про те, що могло б спровокувати прояв у дитини гіперактивності або синдрому ДВГ, проте не можна сказати, що картина до кінця очевидна. До цих пір проводяться дослідження і фахівці працюють над вирішенням цієї проблеми. Тим не менш, багато факторів можна назвати і на сьогоднішній день.

Причинами прояву гіперактивності у дітей

можуть бути наступні фактори:

·         Спадковість. За даними фахівців, близько 57% батьків, чиї діти схильні до підвищеної активності, в дитинстві скаржилися на ті ж симптоми. Правда, іноді в таких сім'ях спостерігаються й інші проблеми, наприклад, наявність асоціальних психопатій, афективних розладів або серйозних алергічних захворювань (бронхіальна астма, екзема), вживання алкоголю, куріння.

·         Внутрішньоутробна гіпоксія. Кисневе голодування плоду призводить до органічних уражень головного мозку.

·         Травми під час вагітності. Причому не тільки фізичні, але і психологічні.

·         Передчасні або важкі пологи.

·         Родові травми.

·         Серйозні інфекції або травми на перших роках життя, хронічні захворювання.

·         Неправильне або погане харчування, свинцеве отруєння, дефіцит поживних елементів.

Основними симптомами гіперактивності є:

Часті підйоми з місця.

 Різкі підйоми з місця, після чого – швидкий біг.

Дитина веде себе, як ніби «заведений».

·         При хвилюванні дитина совається на стільці або вчиняє інші безцільні і інтенсивні рухи руками або ногами.

·         Нездатність участі в мирному і спокійному дозвіллі.

·         Нездатність почекати своєї черги в грі, під час занять і т. д.

·         Втручання в розмови або діяльність інших людей.

·         Спроби дати відповідь на питання, перш ніж він був сформульований до кінця.

·         Вигуки або інші галасливі витівки на занятті, заході і т. д.

Симптоми порушення уваги

Оскільки часто надмірна активність у дітей поєднується з дефіцитом уваги, необхідно вміти ідентифікувати і його:

·         Зниження виборчого уваги, недбалі помилки.

·         Нездатність протягом тривалого часу зосереджуватися на тому чи іншому предметі, а також його деталях.

·         Дитини легко відвернути навіть незначним стороннім шумом.

·         Незібраність при виконанні завдання, нездатність довести справу до кінця.

·         Труднощі з організацією власної діяльності.

·         Відчуття, ніби дитина не слухає, коли до нього звертаються.

·         Дитина намагається уникати вирішення завдань, які вимагають тривалого розумового напруження.

·         Підвищена забудькуватість.

·         Постійні втрати речей.

Для діагностики дефіциту уваги гіперактивності необхідно прояв шести з описаних вище дев'яти симптомів. Якщо у дитини спостерігаються ознаки з обох категорій, швидше за все, дитина зіткнувся з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). У будь-якому випадку, запідозривши у дитини якісь порушення, батькам слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Поради батькам гіперактивної дитини

Якщо у дитини спостерігаються які-небудь з вищеописаних симптомів і лікар підтвердив побоювання батьків, звичайно ж, лікуванням буде займатися фахівець. Проте є речі, які можуть і зобов'язані робити для дитини її батьки.

Отже, кілька порад мамам і татам про те, як спілкуватися з гіперактивною дитиною:

· Порада перша – «правильна» формулювання заборон. Гіперактивні малюки в більшості своїй болісно реагує на заборони, тому батькам, щоб не провокувати агресію, слід уникати заперечень і слова «ні». Наприклад, замість «Не бігай по траві!» набагато краще сказати: «Вийди, будь ласка, на доріжку!».

· Порада друга – спокій і ще раз спокій. При виникненні конфліктних ситуацій слід зберігати спокій, так як в іншому випадку це лише посилить хворобливу активність і навіть спровокує агресію малюка.

·Порада третя – послідовність. Так як головною відмінною рисою гіперактивних малюків є неуважність, не рекомендується давати їм кілька доручень під ряд. Приміром, почувши від мами «Переодягнися, вимий руки та приходь вечеряти», дитина швидше за все зовсім відволікається на щось інше і не виконає жодного завдання.

·Порада четверта – направити надлишкову енергію в потрібне русло. Гіперактивній дитині корисно буде мати хобі. Вибираючи його, в першу чергу слід орієнтувати на інтереси дитини.

·Порада п'ята – чітка постановка завдань. Оскільки діти з синдромом ДВГ відрізняються відсутністю концентрації уваги і слабким логічним мисленням, завдання їм необхідно формулювати як можна більш просто і чітко. Слід говорити короткими реченнями без зайвих смислових навантажень.

·Порада шоста – дотримання розпорядку дня. Це – основа успішного виховання дитини з СДУГ. Виконання одних і тих же дій в призначений час буде дисциплінувати малюка, а здоровий сон допоможе стати спокійніше.

Яка б схема виховання не була обрана і до яких би порад не прислухалися батьки, головне у вихованні гіперактивного дитини – це позитивна модель спілкування. Хваліть малюка, якщо він був молодцем, не ігноруйте навіть незначних успіхів і вже тим більше не лайте його з приводу і без. Так виховання буде не тільки ефективним, але і приємним!